 |
новости | Пресс-рум | Медиа | Пластинки | Конференц-зал | Магазин | Конго-клуб | Контакты |  |
 | ||
| | |
 |
 |
 |
Нєформат
ТІкаюIМоя Пенелопа! Я, по-перше, далеко. Я був парубок моторний. Лелеки бачили, як рушив я на південь, рушив я на південь, бо набридло все. До того ж те, що далі завжди краще ніж те, що поруч Твоя краща здобич — ще не здобута здобич. Диви-диви-диви — які жовті жнива під обрієм А ті, що під ногами вже стомлені, зломлені Рушив я на південь, були поруч люди Казали:тік-тік-тік, рушимо швидко. Усюди буде нам дім. Усюди небо нам стеля. Пливи-пливи, мій корабель, корабель пливи… ТІкаю II Плили ми морем. Бачили гори. Великі, до неба. Чули там гомін. Моря стогін. Хвилі кричали, як діти, що вночі плачуть у розпачі. На це диво дивились ми довго. Потім набридло. Люди казали, що далі будуть хвилі гучніше, море синіше жнива жовтіші. Так і було, поки не опинялись ми поруч. Краща здобич — ще не здобута здобич Плили ми далі. Мріяв я - тобі розповім, як воно — збирати вдень сльози, щоб ніччу пити їх серед пустель сивих. Пливи,пливи мій корабель, корабель, пливи ТІкаю III Моя Пенелопа! Я вже не пам'ятаю, хто ти. Кого повиваєш зараз та хто поруч плаче. Я питаю, у відповідь виють болота. П'ють свої сльози, питають: хто там, хто там... Чому істота тягне за собой хвору душу Рушив я на південь. Тепер мушу шукати північ. Колись були люди поруч. Люди… Залишив їх під обрієм стомлених, зломлених Те, що поруч цінуєш, поки не втратиш дотик Лелеки бачили все, хто з них ти, Пенелопа? Може, було так, може це росповіли пустелі Поки пливе мій корабель-корабель, пливе ТІкаю |
|
||||||||||||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
    |
