Антон Йожик Лейба, umka.com.ua

Цей альбом є предметом гордощів музикантів ТНМКонго вже хоча б тому, що він зіграний ними власноруч, «живими» інструментами, майже без використання семплів. Але навіть і без цього можна сказати, що гурт стає цілком достиглим фруктом. Не знаю, чи яблуком — та це вже деталі. Причому, я не зміг би сказати, саме в чому ця достиглість виявляється. Ніби і в текстах стьобу не поменшало, і музика не погладшала, черевце не відростила, і потужність напору теж нікуди не зникла. Все так — і не так. Окрім юнацькоїжагучоїенергії тут можна відчути справжню дорослу впевненість — у собі, у своїй справі, у цьому світові. І ця впевненість заворожує, спалахує — і підпалює. Ця енергетика — наче «мирний атом». Але цього разу таки мирний. У всякому разі, войовничим його не назвеш. Після цього альбому не виникає бажання розбити вітрину чи пику. А от посадовити дерева усюди там, де їх зараз не вистачає, або хату збудувати, або навіть сина народити — цілком ймовірно, чом би й ні. Веселого такого сина, цікавого та непосидючого — справжнього мешканця сучасних Вавілонів. Того, хто не побоїться їх змінювати.

Антон Йожик Лейба