MetaMoreFozzey - music.com.ua

Практика сольної діяльності, офіційно започаткована неДільою в межах і поза межами «Танка на майдані Конґо», цілком благополучно продовжилась старим-добрим Фоззбіндернеберибабаєм, а простіше кажучи, Фоззі. Ну, не таким уже й старим, але й не таким добрим. Жарт.

Коли дивишся на обкладинку альбому, розумієш, що урбанізоване пацанятко так і залишається жити в душі поета-чіткотворця (щоб не казати ріфмопльота), як не голосно це прозвучить. Властиво, ті самі «читки», наплетені Фозом, — це стихія, у якій він почувається, наче риба у воді. Називається: розвернись, душа Фозза або ж Фоззі «на морозі». Давно слід було чекати від нього подібного викиду творчої енерґії, але, що дивно, ідеологом проекту став Фагот, від якого сольника поки що нє відать.

Протягом усієї платівки Фоззі не так уже і «метаморфізує». Альбом є доволі цілісним і те, що називає сам автор — «типа із собою у гармонії» («Телефон STYLE»). Перша пісня задає бадьорий тонус на подальше прослуховування. А вже з другої виникають закономірні асоціації із залученням друзів-музикантів, як це успішно сталося із «Системою нервів» Тартака: у другому куплеті виринає Сашко Положинський. І це не викликає спротиву (залучення, а не Сашко — до музиканта немає жодних претензій). Шарм, а подеколи кривляння Чайковської, пародія на реґґі-вокал майбутнього світила українського письменства Толіка Ульянова (в міру просто Уліса), масний вокал Каші Сальцової — все це, наче вдало підібрані приправи до відповідально приготовано§ страви. Треба визнати, що й Ірена Карпа із роллю бабулі Фоззі-боя впоралась на «ура». Ех, любить він її — бабцю, в сенсі. Їй присвячена композиція «Letter 2 Бабуля», котра звучить із якимись потойбічними відголосками.

В якості «псувця платівок» Фоз запросив не рідного DJ’я Tonique’а (хоча він задіяний у одній композиції), а DJ’я Valique’а, скретчі якого можна розпізнати поза межами не лише Тартака, а і Boombox’а. З ним записані 2 композиції («ТОбі» і «Діти Голівуду»), котрі нічим особливо яскраво не виражені.

«Оля-ляля» в ориґіналі (ця пісня вперше була записана ще декілька років тому за участю лідера «Тартака») звучить беззаперечно куди краще: французький прононс у Положинського получаєцця чіткіше. «Пісню Пацифіста» можна зачислити до колекції армійських пісень в жанрі Аґутіна. Актуальним до сьогоднішніх подій можна вважати і мікс «Багдад» feat. Владимир Вольфович Жириновский. Ноу комментс! (Але ж на обкладинці було попередження про те, що типу ATTENTION! МАТЮКИ! — прим. авт.).

Є на диску і фактично прихований трек:
«Гілля, гілля
Welcome to підпілля
Між нами немовлятами,
Я сплю, коли неділя...»
Натяк на творчість Едуарда Приступи? Усе можливо.

Після прослуховування альбому у вас може виникнути закономірне питаннячко: «А чи це те, чого варто було очікувати від соліста хіп-хоп команди?». А я вам відповім: не зовсім те, але й не зовсім не те. Звичайно, це не хіп-хоп у чистому вигляді, хоча хіп-хопу як такого чистого і не буває — це справжня мішанина стилів, котра виявляє самовираження музиканта. Саме тому даний проект є виключно студійним і кліп-підтримки на українському тіві не отримає. Розкрити свій талант Олександру Сидоренку допомогли безліч українських талановитих альтернативних музикантів і кожен з них приніс у музику власну родзинку, залишаючись при цьому виключно у своєму ориґінальному стилі: від реґґей до попси — вибач, Фоззі, ти її так не любиш! — і до того ж самого хіп-хопу. Це справді «БІЛЬШЕ, ніж Фоззі» — якщо йти від дослівного перекладу назви альбому. Загалом соліст проекту (якщо дозволите так висловитись) цілком виправдовує назву свого дебютного сольного CD. А вже пообіцяв наступний...

Оцінка: 7/10